Себастьян Зіані де Ферранті – ім’я британського електротехніка, який створив динамо-машину, названу його іменем, і сприяв встановленню великих електрогенерувальних станцій та розподільчих мереж змінного струму в Англії. Його проєкт Дептфордської електростанції теж є великим здобутком винахідника з Ліверпуля. І тим він заслужив не лише визнання з боку земляків та держави, але й місце в рубриці “Інновації” на сайті liverpool-future.com.
Початок життя генія
Народився Себастьян Зіані де Ферранті 9 квітня 1864 року в Ліверпулі. І хоча помер він у швейцарському Цюриху (1930 рік), інженер вважається мерсісайдцем та є справжньою гордістю регіону, де народились і такі видатні особи, як Генрі Бут.
Прізвище Ферранті не схоже на типово англійське. І ви, мабуть, здогадалися, що батько Себастьяна, Чезаре, був італійцем за національністю. За професією ж він був фотографом, а його батько, Марко Ауреліо Цані де Ферранті, – композитором. Пов’язана з музикою була й мати винахідника, Джуліана, вона добре грала на піаніно та давала концерти. Себастьян теж був творчою особистістю й мав талант художника, але все ж любов до техніки перемогла. Усе почалось з експериментів з паровими двигунами.
Герой цієї статті мав можливість навчатись у коледжі Святого Августина в Рамсґейті, а також у Гемпстедській школі та Університетському коледжі в Лондоні. Щоправда, останній заклад він не закінчив – цьому завадила передчасна смерть батька і пов’язані з нею фінансові труднощі. А от школа-інтернат у Рамсґейті багато що дала – персонал дуже заохочував хлопця до експериментів, також він познайомив його з наукою про освітлення.
Після навчання Себастьяну випала честь допомагати серу Вільяму Сіменсу в його новаторських експериментах з електричними печами та динамо-машинами. Там він проєктував арматуру генераторів змінного струму.
Перші винаходи
Ферранті виявив себе як здібний новатор ще з дитинства. Його першим винаходом у 13 років була дугова лампа для вуличного освітлення.
У 18-річному віці Ферранті запатентував генератор змінного струму із зигзагоподібним якорем, який сконструював ще в 16. Винахід назвали “динамо Ферранті”. Можливість створення такого пристрою, як потім з’ясувалося, раніше передбачив сер Вільям Томсон, який пізніше став лордом Кельвіном. Навіть цей видатний британський фізик зрозумів лише саму ідею, але не спромігся створити такий генератор. А ліверпулець Себастьян спромігся. Пристрій був компактним і виробляв у п’ять разів більше енергії, ніж аналогічні механізми такого ж розміру.
У 1886 році Ферранті призначили на посаду інженера Grosvenor Gallery Electric Supply Corporation. Під його керівництвом вона перетворилася на одну з найбільших світових компаній такого плану! У 1887 році, пропагуючи розташування електростанцій подалі від центрів міст, ліверпулець спроєктував Дептфордську електростанцію за межами Лондона.
Про електростанцію Дептфорда та “війну струмів”
Електростанція та пов’язані з нею події заслуговують окремої розповіді. Вона розвивала електричний потенціал у 10 тисяч Вольт – аж у 4 рази більше, ніж було до цього.
Працюючи головним електриком Лондонської корпорації електропостачання в Дептфорді, Ферранті одним із перших виступив за створення великих електростанцій і використання електроенергії для різних цілей – освітлення, опалення, роботи двигунів тощо. Він правильно передбачив сучасну “мережеву” систему розподілу й споживання електроенергії. Також Себастьян виступав за використання змінного струму замість запропонованого Кромптоном постійного. Пізніше змінний струм став повсюдним стандартом.
З історії відомо, що наприкінці 1880-х років в американській промисловості точилися дебати про способи передачі електроенергії. Вони стали відомі як “війна струмів”. У цьому конфлікті Томас Едісон підтримував систему, засновану на постійному струмі. Імовірно, цьому сприяло те, що він володів багатьма ключовими патентами й створив кілька електростанцій, які постачали саме електроенергію постійного струму. А от компанія-конкурент Westinghouse Electric Corporation підтримувала систему змінного струму.
Ферранті доволі швидко зорієнтувався в питанні й зробив ставку на змінний струм. Це дало йому можливість бути одним з небагатьох експертів у цій системі у Великобританії. У 1887 році Лондонська корпорація електропостачання (LESCo) найняла Ферранті для проєктування електростанції в Дептфорді. Він створив проєкт самої будівлі, а також електростанції та розподільчої системи.
Будівництво завершилось у 1891 році. Це була перша справді сучасна електростанція, яка постачала високовольтну електроенергію змінного струму для розподілу на напрузі 10 кВ, яка потім знижувалася для використання споживачами на кожній вулиці. Одна з опор електростанції Дептфорд є в Музеї науки та промисловості в Манчестері, де зберігається архів Ферранті.
Онука продовжує створювати інновації
Цікавий факт. Онука нашого винахідника, Валері Хантер Гордон, продовжила справу свого діда в створенні інновацій, хоча й у зовсім іншій галузі. Вона придумала те, що називають першими у світі одноразовими підгузками та ранньою системою гігієнічних рушників.
Визначні події життя Ферранті
У 1882 році Ферранті відкрив у Лондоні фірму “Ферранті, Томпсон та Інс”, яка займалася проєктуванням різноманітних електричних пристроїв. З Альфредом Томпсоном ліверпулець-новатор познайомився на фірмі Сіменса. На жаль, ця компанія Ферранті розвалилась протягом першого ж року.
Проте наш герой не здавався. Пізніше, у 1885-му, він створив іншу компанію – S.Z. de Ferranti, співпрацюючи з тим же Френсісом Інсом, а також із Чарльзом Спарксом замість Томпсона. У 1890 році вона стала S.Z. de Ferranti Ltd, а в 1900-му, коли Спаркс та Інс пішли у відставку, – Ferranti Ltd. Цікаво, що ця фірма пережила свого засновника й розробила Ferranti Mark 1, перший у світі комерційно доступний комп’ютер загального призначення. Це сталося в 1951 році, коли про комп’ютери чи віддалено схожі на них машини лише мріяли письменники-фантасти.
У 1910 і 1911 роках Себастьян де Ферранті був президентом Інституту інженерів-електриків. У 1927 році він був обраний членом Королівського товариства. У 1912-му здобув ступінь почесного доктора Манчестерського університету.
У 1911 р. Ферранті активно сприяв створенню Британської асоціації виробників електротехніки та суміжних галузей. Коли ця організація, яка скорочено називалась BEAMA, з’явилась, то Ферранті її очолив і був біля керма до 1913-го. Винахідник з Ліверпуля також був прихильником Жіночої електротехнічної асоціації, де відігравала важливу роль його дружина, Гертруда Зіані де Ферранті.
Не все в житті нашого героя складалося легко. Коли інженер-розробник з Ліверпуля переїхав до Голлінвуда, то заснував два підприємства – одне виробляло лічильники, а друге – перові генератори. Перше було успішним, а друге мало великі труднощі. Усе ж він продовжував наполегливо працювати: консультував електропостачальні компанії, допомагав у створенні текстильного обладнання та турбін повторного перегріву.
На момент смерті в 1930 році Себастьян де Ферранті мав 176 патентів під своїм іменем і зіграв величезну роль у розвитку електрики.
Джерела:
