Якщо ви прогулюватиметеся набережною річки Мерсі в Ліверпулі, вам важко буде не помітити одну з найвідоміших архітектурних перлин міста – Будівлю Ліверпульського порту (Port of Liverpool Building). Її адреса проста для навігації – Pier Head, Liverpool. З величною баневою баштою та багатим оздобленням фасадів, цей шедевр початку 20 століття давно став символом морської слави Ліверпуля. Але будівля – це не лише красиве фото на згадку. За її стінами ховається ціла епоха, історія людей, які колись керували одним із найбільших портів світу. Докладніше – на liverpool-future.com.
Архітектурна концепція Будівлі Ліверпульського порту й особливості екстер’єру
Під час створення Будівлі Ліверпульського порту архітектори обрали стиль, який міг би водночас передати велич морської імперії та вписатися в солідний образ міста. Вибір припав на неокласицизм із виразними елементами бароко. Це рішення не було випадковим: саме такі архітектурні форми асоціювалися на початку 20 століття з престижем, стабільністю й авторитетом.
Неокласичні мотиви надали будівлі стриманої елегантності, а барокові акценти – динаміки та урочистості. Головний вхід, колони, банева вежа – усе це працювало на створення образу монументальної, майже храмової споруди. Такі архітектурні рішення одразу задавали тон усьому району Пір-Хед, роблячи Ліверпуль упізнаваним серед портових міст цілого світу.
Розробка концепції
Ідея звести цю будівлю з’явилася внаслідок конкурсу, оголошеного в 1902 році, коли Ліверпульська портова рада вирішила перебратися до нової штаб-квартири. Конкурс зібрав багато проєктів, однак остаточний вибір було зроблено на користь концепції, розробленої архітектором Арнольдом Торнлі разом із Френком Доком. Їхня пропозиція вдало поєднувала вимоги функціональності й бажання створити щось по-справжньому грандіозне. Портовим чиновникам було мало створити офісний простір. Вони хотіли за допомогою архітектури гучно заявити про значущість Ліверпуля на світовій арені.
Процес проєктування був не з легких. Замовники неодноразово вносили зміни, прагнучи зробити фасад ще виразнішим. Архітектори повинні були знайти баланс між практичністю для адміністративної роботи та символічністю образу. Саме через це Будівля Ліверпульського порту отримала численні декоративні елементи – скульптури, віконні обрамлення, розкішні портали. Також вирішили надати куполу особливої ваги в композиції.
Форма
Форма будівлі нагадує прямокутник із чітко виділеними кутовими вежами й симетричними фасадами. Завдяки такій геометрії споруда виглядає гармонійно з будь-якої точки огляду. Крім того, прямокутна форма полегшувала розташування внутрішніх офісних приміщень і створювала враження непорушної стійкості.
Купол
Купол будівлі заслуговує на окрему увагу. Він ефектно завершує вертикальну композицію, додаючи споруді рис урочистої монументальності. Його форма дещо нагадує куполи ренесансних соборів, проте тут вона переосмислена відповідно до завдань цивільної архітектури.
Купол візуально підносить будівлю над навколишнім простором і робить її легко впізнаваною навіть здалеку. Спочатку ідею створити купол сприйняли як марнотратство, бо дехто вважав, що в архітектурі установи має переважати практичність, а не естетика.
Оздоблення й декор
При створенні використали мармур (білий калакатський), данцигський дуб, махагонове дерево (у залі засідань), бронзову фурнітуру й декоративне скло. Архітектори вирішили зробити гарний декор такого плану: бронзові ворота із зображенням глобуса й дельфінів, світильники у вигляді Нептунів, вітражі з гербами британських колоній.
Портлендський камінь
Особливу роль у зовнішньому вигляді Будівлі Ліверпульського порту відіграє портлендський камінь. Цей світлий вапняк, добутий на острові Портленд, забезпечив фасадам характерний світлий відтінок і благородну фактуру. Камінь добре витримує морський клімат із вологим повітрям і бризками солоної води. Будівля зберегла свій дивовижний вигляд навіть через понад сто років після спорудження.
Інтер’єр: атмосфера морських пригод
Потрапивши всередину Будівлі Ліверпульського порту, важко позбутися відчуття, що ти ступив на палубу величезного корабля, пришвартованого посеред міста. Велична головна зала вражає мармуровими колонами й балюстрадами, які створюють враження простору й світла. Білий і кремовий мармур наче нагадує про хвилі, що омивають берег, а теплі відтінки дерев’яних панелей додають затишку – немов тепло трюмів під час далеких подорожей.
Скляні елементи – вікна, ліхтарі, декоративні вставки – пропускають світло, змушуючи інтер’єр «дихати» і змінюватися протягом дня. Це світло, заломлюючись на гладких поверхнях, створює ефект гри хвиль – постійного руху й змін, властивих морю. Саме тут особливо відчувається любов до теми пригод і відкриттів, яка пронизує всю будівлю.
Морські мотиви в інтер’єрі не обмежуються загальною атмосферою. Їх можна побачити у декоративних деталях: різьблення у вигляді морських істот, стилізовані якорі й вузли, які прикрашають двері та карнизи. Усе це ненав’язливо, але впевнено нагадує про призначення будівлі – бути серцем морської торгівлі й символом того, що Ліверпуль завжди дивиться за горизонт.
Історичні випробування часом і війною
Будівля Ліверпульського порту бачила на своєму віку й суворі випробування. Під час Другої світової війни такий важливий порт, як Ліверпуль, не міг не зазнати інтенсивних бомбардувань. Так званий ліверпульський бліц залишив на мапі міста чимало шрамів, і Будівля порту також не уникнула пошкоджень.
Під час одного з авіаційних нальотів постраждали фасад і дахові конструкції. Особливо дісталося вікнам та елементам декоративного оздоблення. Проте завдяки міцності самої споруди – масивним стінам і стійким інженерним рішенням – основна структура вистояла. Це дозволило після війни розпочати ретельні роботи з відновлення, яке торкнулося передусім зовнішнього вигляду: відремонтували кам’яну кладку, відновили зруйновані скульптурні елементи, модернізували віконні системи.
Важливо, що реставратори прагнули максимально зберегти первісний вигляд споруди, тож Будівля Ліверпульського порту в наш час виглядає майже такою, якою її задумали на початку 20 століття. Лише уважне око зможе помітити деякі відновлені ділянки – неначе шрами, що нагадують про мужність і витривалість.
Що цей проєкт говорить про наше суспільство?
Проєкт став своєрідним дзеркалом настроїв і прагнень сучасного суспільства. Куполи, які спочатку викликали суперечки, лише підкреслили: ми живемо в час, коли краса більше не визначається єдиним стандартом. Декоративні елементи фасаду й внутрішнього оздоблення – це спроба поєднати практичність із художнім самовираженням.
Тут немає нав’язливої помпезності, зате є натяк на те, що кожна деталь має розповісти свою історію про відкритість, пошук нових форм і водночас повагу до традицій. Суперечки довкола архітектурних рішень тільки підтвердили: ми більше не хочемо бездумно копіювати чужу архітектуру, а прагнемо створювати щось своє, живе й глибоко національне. Якби архітектура була музикою, цей проєкт звучав би як поєднання класики та сучасного джазу. А можливо, і як мерсібіт.
