У чудовому георгіанському кварталі Ліверпуля, на перетині Гоуп-стріт і Маунт-стріт розташований незвичайний твір вуличного мистецтва, який змушує перехожих зупинитися й замислитися. Цей дивовижний артоб’єкт під назвою A Case History («Історія валіз») створений скульптором Джоном Кінгом в 1999 році і являє собою кілька валіз, складених у купу, ніби чекають своїх господарів, що від’їжджають або щойно прибули. Що це все означає – на сайті liverpool-future.com.
Трохи про автора
Джон Кінг, який народився 1957 року в Ліверпулі – це художник з індивідуальним стилем, чиї роботи відрізняються особливою оригінальністю. Річ у тім, що свої твори він створює з речей, які більшість людей просто викидає. Це і старі газети, і пошарпані меблі, і сумки, що зносилися, і шматки віконних рам. Автор зізнається, що найчастіше матеріали для своїх творінь він знаходить у покинутих будинках Ліверпуля.
Його роботи здаються простими, але це лише на перший погляд, адже за кожною річчю стоїть ціла історія. Джон Кінг не просто збирає непотрібні предмети побуту, він змушує їх розповідати. Так, конструкції, створені зі старих одвірків, шматків меблів і штукатурки, нагадують глядачам про зруйновані бомбардуваннями будинки Ліверпуля, лабіринт із книг стає зберігачем пам’яті, а знаменитий об’єкт A Case History відсилає до історії міста.
Особливість творчості Джона Кінга – у величезній повазі до тих речей, зокрема він створює свої шедеври. Він не переробляє та не покращує їх, не зафарбовує потертості та тріщини – він просто розставляє їх за своїм задумом, дозволяючи кожному предмету розповісти свою історію. Автор нерідко згадує, що його основне завдання – знайти красу в повсякденному, нагадати глядачеві про те, що за кожною викинутою, забутою, непотрібною річчю стоять справжні долі та емоції людей.
Що хотів сказати автор своєю інсталяцією?
«Історія валіз» – одна з найвідоміших робіт Джона Кінга, виконана в його звичному стилі. Старі, з потертими куточками валізи, які вже нікому не потрібні, футляри для музичних інструментів, великі дорожні скрині та шкіряні кофри – усе це зібрано в єдиний ансамбль, який виглядає дуже гармонійно.
Ключ до розгадки цього об’єкта в історії Ліверпуля. Протягом століть він, бувши портовим містом, приймав та відправляв величезну кількість людей. Через його доки проходили багатотисячні потоки емігрантів, які їхали найкращим життям у Сполучені Штати, Нову Зеландію, Австралію. Хтось, навпаки, повертався до Британії або приїздив сюди як емігрант чи гостя. Отже, A Case History є своєрідною пам’яткою всім тим, хто колись прибував до цієї країни або залишав її, а валіза була для них атрибутом нового, щасливого життя.
Для нас, глядачів сучасності, ці предмети символізують долі різних людей – мандрівників, робітників, емігрантів, біженців – усіх, хто хоча б деякий час провів у цьому місті. Дивлячись на валізи минулого, мимоволі замислюєшся – чиї речі лежали у тому чи іншому саквояжі? Куди й навіщо їхав його власник? Які емоції він при цьому відчував?
Здається, що й сам матеріал виготовлення валіз та їх оздоблення – шкіра, дерево, метал – також символічний і має своє значення. На відміну від валіз наших днів – легких, пластикових або матер’яних, обладнаних колесами, ці добротні, важкі речі були розраховані на дуже довге використання. І ось вони перед нами, а їхніх власників, швидше за все, уже давно немає на цьому світі. Мимоволі замислишся про крихкість та швидкоплинність життя.
Який об’єкт виглядає сьогодні і яке його майбутнє?
У наші дні інсталяція, розташована просто неба, не втратила колишньої привабливості, хоча дощі, туман і сніг роблять свою справу – дерев’яні скрині потемніли, де-не-де з’явилася пліснява, металеві деталі заіржавіли, а шкіряні ручки та ремені потріскалися. Дивно, але все це нітрохи не псує A Case History – навпаки, час лише додає їй глибину та чарівність. Перехожі так і стараються підійти до старих саквояжів, розглядають, торкаються їх шорстких поверхонь та обмінюються припущеннями, кому належала та чи інша валіза.
Питання, що буде з інсталяцією надалі, залишається відкритим. Культурні організації та влада Ліверпуля періодично проводять наради про долю A Case History, планують реставрацію та перенесення об’єкта в якесь приміщення, щоб захистити його від негативного впливу опадів. Однак багато жителів дотримуються іншої думки: нехай валізи залишаються на своєму місці, нехай поступово вони перетворюються на руїни – це буде ще одним приводом поміркувати, замислитися. Наприклад про те, що немає нічого вічного, що всьому на світі приходить кінець – усьому, крім пам’яті.
Що буде вирішено надалі – поки що невідомо, ясно одне – валізи Кінга давно стали частиною Ліверпуля. Вони подобаються мешканцям і туристам, тут роблять фото на згадку, тут думають, міркують, сперечаються. Якщо ви опинитеся на Маунт-стріт, обов’язково відвідайте цей об’єкт – можливо, один із саквояжів розповість вам свій секрет? А якщо ви хочете ще глибше відчути атмосферу цього дивовижного міста, зверніть увагу на старовинні ліверпульські церкви – кожна з них має свою унікальну історію та архітектурні особливості.
