Англіканський кафедральний собор у Ліверпулі по праву вважається одним із місцевих шедеврів архітектури. Він розроблений за проєктом сера Джайлса Гілберта Скотта. Далі на liverpool-future.com ми дослідимо особливості його конструкції та історію створення. Ви, напевно, дуже здивуєтесь, коли дізнаєтесь, як довго будувався цей храм!
Хронологія створення
Ліверпульський храм, про який ми говоримо, ще називається Собор Христового воскресіння і є одним із найамбітніших архітектурних проєктів 20 століття. У 1904 році, коли будівництво розпочалося, згаданому у вступі архітектору Скотту було лише 22 роки. Проте завершили його лише в 1978 році! Такий тривалий період будівництва пояснюється двома світовими війнами й суттєвими змінами в архітектурних тенденціях, які відбувалися в той час. Але згадаймо події за порядком.
Хронологія:
- У 1880 році Ліверпуль отримав офіційний статус міста, що стало важливим етапом у його розвитку. Того ж року була створена ліверпульська єпархія, відокремлена від честерської. Церква святого Петра (не плутати з католицьким собором) на вулиці Черч була призначена про-кафедралом, тобто тимчасовим місцем для богослужінь до завершення будівництва основного кафедрального собору.
- 1901 рік – на засіданні в мерії ухвалили рішення про будівництво величного собору англіканської церкви.
- 1904 – закладено фундамент собору.
- 1910 – освячено першу частину споруди – Леді каплицю.
- 1924 – освячення храму.
- 1939 – Друга світова війна уповільнила будівництво.
- 1960 – помер архітектор Джайлс Гілберт Скотт.
- 1978 – у присутності королеви Єлизавети II в Ліверпулі відбулося урочисте богослужіння з нагоди завершення будівництва собору. Ця подія символізувала віру в майбутнє й стала знаковим моментом в історії міста.
Чи потрібно казати, що відтоді собор став важливим культурним і релігійним центром для міста?
Архітектура: готичний акцент
Ліверпульський собор вирізняється як найбільш традиційний із нових англійських храмів, збудованих у 20 столітті. Його архітектура значною мірою спирається на готичні принципи. Це його обличчя й родзинка; можна навіть сказати візитівка, як праскоподібна форма – для Флетайрон Білдінг у Нью-Йорку.
Цікаво, що архітектор Скотт до того, як виграти конкурс проєктів собору, не мав особливого досвіду в цій галузі. Він сам жартував, що до цього проєктував лише стійку для труб. Спочатку йому допомагав наставник – майстер своєї справи з прізвищем Бодлі. Але в 1907 році той помер, відтак Скотту довелося самому контролювати дизайн.
Усе ж не все йшло добре, тому в 1910 році Скотту довелося переробити початковий проєкт. Він відмовився від двох веж-трансептів на користь однієї величезної центральної вежі, яка зрештою стала визначною рисою споруди. Тепер у плані була не просто “гола” готика, а ще й класична монументальність.
Скотт прагнув досягти величі не через деталі, а через масштаб і пропорції, що змінило як зовнішній вигляд, так і внутрішній простір. Інтер’єр набув багатошаровості, створюючи атмосферу таємничості. Попри критику модерністів, будівля гармонійно поєднує стилі та інтегрує скульптури в архітектуру. Собор визнано видатним зразком британської архітектури 20 століття, а його завершення в 1978 році ознаменувало єднання традицій та інновацій.
Висота й дизайн Англіканського кафедрального собору в Ліверпулі просто вражають! Скотт розробив багато деталей, але варто зазначити, що статуї, вітражі та меблі відображають також ідеї та багатство міських торговців, які фінансували проєкт. Меморіал Скотта всередині культової споруди є символом його досягнення як архітектора. Про нього згадують усі, хто приходить слухати проповіді чи молитися.
