Мелвілл Джонс – скорочене ім’я сера Беннетта Мелвілла Джонса, професора авіаційної інженерії, який працював у Кембридзькому університеті. Це було в період між світовими війнами та трохи після другої з них (1919–1952). Джонс розумів, що конструкцію літаків важливо оптимізувати й довів це. Далі на liverpool-future.com поговорімо докладніше про цього розумного конструктора, його досягнення і про те, як він посприяв розвитку інновацій.
Найбільше досягнення
Ще в часи, коли жив Аристотель, видатний учений давнини, було відомо, що рухоме тіло, яке проходить через повітря або рідину, стикається з аеродинамічним опором. Ідеї, які мав з цього приводу інший винахідник, Луї Шарль Бреге, потребували вдосконалення й оформлення в наукову теорію. Це добре зрозумів Мелвілл Джонс, який розвинув тези свого колеги, щоб довести, наскільки важливим є лобовий опір для аеродинамічних характеристик літака. І в результаті сприяв розвитку цієї галузі.
Походження й освіта
В адвоката Бенедикта Джонса було троє синів, а Мелвілл був найстаршим із них. Деякий час Бенедикт перебував на посаді мера Біркенгеда, батьківщини майбутнього винахідника. Джонс, однак, народився не в самому Біркенгеді, а в його передмісті – Рок-Феррі – у 1887 році.
Спочатку Мелвілл Джонс пройшов підготовчу школу в Рок-Феррі, але потім перевівся в Біркенгед, де навчався з 1898 по 1906 роки. У цьому навчальному закладі був досить розважливий директор, який дозволив Мелвіллу відмовитись від крикету на користь роботи над інженерними проєктами, які той розробляв разом із батьком. Ну а далі було продовження освіти в Кембриджі, в Еммануїл-коледжі, за фахом “механічні науки”. У 1909 році наш герой закінчив цей заклад із відзнакою.
Початок кар’єри і служба в армії
Закінчивши університет, Джонс влаштувався на роботу до Королівського Арсеналу у Вулвічі, де пробув до початку 1911 року. Після цього він приєднався до відділу аеродинаміки Національної фізичної лабораторії в Теддінгтоні, а пізніше – до компанії Armstrong Whitworths, де працював над проєктуванням дирижаблів до початку Другої світової війни в 1914 році.
Далі Мелвілл Джонс був відряджений на Королівський авіаційний завод, який згодом стали називати авіабудівним. До 1916 року йому довелось працювати над повітряною стрільбою. Після цього винахідника перевели на експериментальну станцію повітряного озброєння в Орфорднесс. Там Мелвілл навчався літати, що дало йому можливість 6 тижнів протягом 1918 року служити навідником. При цьому молодший брат Мелвілла, Бенедикт Генрі, був пілотом і служив поруч у тій самій ескадрильї, але загинув того ж року під час експериментального польоту.
Після Першої світової війни
У березні 1919 року Мелвілл Джонс повернувся в Кембридж, у знайомий Еммануїл-коледж, де став співробітником інженерного факультету. У жовтні його обрали першим професором авіаційної техніки Френсіса Монда. На цій посаді винахідник з Біркенгеда залишився аж до 1952 року, коли вийшов на пенсію.
У Кембриджі Міністерство авіації надало льотні засоби, зокрема літаки, гелікоптери та дослідницькі дрони, для розвитку успішної школи авіаційних досліджень. З притаманною Мелвіллу скромністю він говорив, що хотів, аби його невелика команда (приблизно чотири людини) працювала разом із ним, а не лише заради нього. Талановитий мерсісайдський розробник трудився над проблемою втрати аеродинамічного підйому, коли літак втрачає здатність утримуватись у повітрі. І зміг внести потрібні корективи в конструкцію літаків, тому зрештою кількість аварій значно зменшилась.
З 1926 року Джонс працював здебільшого над зменшенням лобового опору. У 1929-му його стаття The Streamline Airplane (“Обтічний літак”), представлена Королівському авіаційному товариству, призвела до приголомшливих результатів. Винахідник із Біркенгеда запропонував ідеальний обтічний літак із мінімальним опором, що призвело до концепції “чистого” моноплана з висувним шасі.
Це був дійсно поворотний момент в аеродинаміці в епоху пропелерних літаків. Найбільше конструкторів того часу шокувало, що в статті Джонса був графік залежності необхідної потужності від швидкості, при цьому зіставлялись реальний та ідеальний літаки.
Глянувши на показник даних для певного літака й витягнувши його горизонтально до ідеальної кривої, можна побачити збільшення швидкості при тій самій потужності. Коли Джонс закінчив презентацію своїх досліджень, представлених у статті, один зі слухачів оцінив їх результати за важливістю подібно до циклу Карно в термодинаміці.
Друга світова війна
Коли наближалась Друга світова війна, нашого героя попросили повернутись до роботи над артилерією. Одна з видатних розробок ученого – гіроскопічний приціл, на який пішло 4 роки.
У 1943 році Мелвілл Джонс перейшов до Міністерства авіабудування і став головою Комітету з авіаційних досліджень. У 1946 році він відновив свою роботу над лобовим опором. Тоді винахідник був уже в поважному віці, тож незабаром він вийшов на пенсію. Але й відтоді не сидів склавши руки, а став консультантом Royal Aircraft Establishment, сприяючи тому, щоб літаки були швидшими й безпечнішими.
Ще до смерті в 1975 році Джонса було відзначено за його досягнення. Наприклад, у 1938 році його призначили командувачем Ордена Британської Імперії, а в 1947-му – нагородили медаллю Свободи США. Внесок науковця в авіацію співставний зі внеском, який зробив у хід Першої світової війни солдат із таким самим прізвищем, Девід Джонс.
