Церкви Ліверпуля – які ж вони величні зовні! У своєму розмаїтті сакральні споруди міста дадуть фору багатьом іншим, навіть лондонським. Ну а грецька православна церква святого Миколая по праву вважається однією з найпомітніших прикрас головного центру Мерсісайду. Але варто не забувати головне призначення будівлі – це передусім релігійний осередок для вірян поблизької громади. Далі на сайті liverpool-future ми поговоримо докладніше про історію й особливості архітектури цього храму.
Будівництво й історичні зміни
Церкву святого Миколая, яка спочатку була англіканською, почали будувати в 1860-ті роки, а завершили в 1870-му. Місцева громада тоді була відданою головній в Англії церкві. Будівництво було конче необхідним через те, що портове місто швидко розвивалося. А що більше в Ліверпулі жило людей, то більше потрібно було місць, у яких спеціально навчені пастори могли б навчати парафіян.
Цікавий факт. Святий Миколай вважається покровителем моряків. Тому зовсім не дивно, що його іменем назвали церкву портового міста.
У 20 столітті, коли демографічна структура Ліверпуля зазнала змін, англіканська парафія в районі почала зменшуватися кількісно. У 1960-х роках храм був переданий грецькій православній громаді, яка шукала місце для проведення богослужінь. Це стало важливим етапом в історії церкви, оскільки її внутрішній простір почав адаптуватися під потреби нового релігійного напрямку – частина інтер’єру була змінена так, щоб догодити вірянам греко-православного напряму.
Це єдина ортодоксальна церква в Ліверпулі. Унікальна архітектура будівлі натхненна грецькою традицією, будували її тамтешні купці, які переїхали до Ліверпуля. Культова споруда зведена за зразком колишньої церкви Святого Теодора в Стамбулі, яка зараз відома як мечеть Вефа.
Архітектурні особливості
Первісна споруда мала характерні для вікторіанської епохи неоготичні елементи: стрілчасті вікна, гостроверхі склепіння, масивну дзвіницю. У фасаді зараз можна побачити візантійські мотиви. Вежа храму, яка домінує в композиції, має гострокінцевий дах, типовий для британської готики другої половини 19 століття.
Внутрішній простір після передачі громаді грецьких православних парафіян зазнав значних змін. Іконостас стали використовувати з темного дерева і з позолоченими елементами. Ці предмети для поклоніння явно відрізнялися від того, до чого звикли англіканці.
Візантійський стиль в Англії – ви тільки подумайте! Ба більше – на стінах з’явилися декоративні орнаменти, трохи більше схожі на те, що можна побачити в православних храмах на сході Європи.
Ще однією цікавою особливістю є використання мармурових елементів у внутрішньому оздобленні. Частина підлоги храму була замінена під час реставрації у 1980-х роках, коли громада здійснила масштабні роботи з оновлення споруди. Водночас були замінені дерев’яні лави, що відображало загальну тенденцію адаптації священних споруд під нові традиції в богослужінні.
Сьогоднішній стан речей
Сьогодні церква святого Миколая продовжує відігравати важливу роль у житті грецької православної громади Ліверпуля. Вона стала ще й культурним центром, де проходять зустрічі, святкування та освітні заходи. Завдяки зусиллям парафіян храм підтримується в належному стані, а реставраційні роботи допомагають зберігати його історичну та мистецьку цінність, яку можна порівняти з роллю Альберт Солтхаус Брідж.
Церква святого Миколая в Ліверпулі є унікальним архітектурним об’єктом, що поєднує в собі спадщину вікторіанської Британії та грецьку православну традицію. Її історія нагадує, що зміни в поглядах населення, внутрішні міграції, можуть впливати на оздоблення і зовнішній вигляд культових споруд, а отже, і на стиль архітектури.
