20 липня 1965 року в Ліверпулі сталася жахлива трагедія, пише сайт liverpool-future.com. Літак Vickers Viscount авіакомпанії Cambrian Airways розбився поблизу міжнародного аеропорту Ліверпуля, прямуючи після рейсу з аеропорту Рональдсвей на острові Мен. Тоді загинули обидва члени екіпажу і двоє людей, які перебували в той момент на місці подій на землі. Як це сталось?
Що відбулось – хронологія
Отже, 20 липня 1965 року о 18:17 Vickers Viscount (зареєстрований як G-AMOL) із двома людьми на борту врізався у фабрику з виробництва нафталіну в місті Спік. Хоча в той день був невеликий дощ, видимість не назвеш поганою. Що ж цьому передувало?
Літак вилетів з Рональдсвей о 16:49 для того, щоб здійснити черговий рейс із Ліверпуля. Політ виконувався на 70 рівні, о 17:08 авіалайнер був ідентифікований ліверпульським радаром над Волласі. Далі він мав зробити радіолокаційний захід на посадку на ЗПС 26 з безперервним зниженням, керуючись планово-покажчиковим індикатором, що демонструє шлях та висоту польоту літака під час приземлення.
За пів милі безпосередньо до приземлення радіолокаційне заходження на посадку було завершено, після чого літак був помітний на радарі трохи правіше осьової лінії. А після початку заходу на посадку жодних радіоповідомлень від літака не надходило. Він перебував на висоті від 30 до 60 метрів і приблизно в 40 метрах праворуч від центральної лінії. Тоді, як зазначили свідки події, літак нахилився й повернув праворуч.
Під час повороту фюзеляж літака був розташований горизонтально, але крила майже вертикально нахилялися відносно поверхні землі. Коли літак намагався рухатися приблизно в протилежному напрямку до злітно-посадкової смуги, він крутнувся догори днищем і врізався в дах фабрики приблизно за 365 метрів праворуч від продовження центральної лінії смуги й близько 550 метрів від початку злітної смуги.
Пробивши дах, літак вдарився об міцну сталеву балку, через що він перевернувся хвостом догори. Потім він опинився правою стороною вниз на підлозі цеху, а хвіст був на сталевих стропах даху. Розпочалася інтенсивна пожежа, яка знищила майже всю конструкцію фюзеляжу.
Жертви й розслідування
Пілоти Майкл Воррінгтон і Пітер Кенні загинули миттєво. А на фабриці в той момент уже залишилось лише двоє її керівників, Джун Сімпсон і Елізабет Фаррелл, які вирішили працювати допізна. Вони загинули від вдихання шкідливого диму. Робочі вже пішли додому, але ще якісь години півтори тому там було 300 осіб. Тож – якщо таке формулювання доречне – пощастило, що на борту літака не було пасажирів. Трагедія могла забрати набагато більше життів (понад 350), але її масштаб усе одно приголомшує.
Екіпаж був досвідченим, але щось пішло не так. Літак вилетів за межі злітно-посадкової смуги, різко нахилився й після цього врізався в завод. У результаті здійнялась хмара диму, а ударні хвилі можна було відчути в радіусі кількох миль. Низка розслідувань з метою встановити причину трагедії не призвели до успіху, однак вийшов з-під контролю літак саме на завершальній стадії заходу.
Що саме сталося, зрозуміти, хоча б приблизно, можливо. Але з’ясувати, чому це відбулося, – набагато складніше. Тим більше це було в період, коли чорні ящики й цифрові реєстратори спостерігали за кожною секундою польоту авіалайнера. Чому ці технічні досягнення не допомогли? Це так і залишилось таємницею, офіційної відповіді немає досі.
Але виплило два цікавих факти. Перший – це хвороба серця в Пітера Кенні, другого пілота. Хоча й вона, навіть якщо цей чоловік знепритомнів, не пояснює вичерпно того, що сталося. А другий – це зазначена у звіті про аварію відмова закрилка.
Що ж, трагедії бувають різні, іноді проаналізувати їхні причини можна лише поверхово. А іноді, занурившись у їхню історію, можна збагнути цілу низку суспільно-політичних проблем, характерних для того часу; один із прикладів цього – убивство політика Спенсера Персіваля торговцем з Ліверпуля.
